Права дітей-інвалідів
У 2006 році Генеральна асамблея ООН прийняла Конвенцію із забезпечення прав людей з інвалідністю.
Україна ратифікувала конвенцію та факультативний протокол до неї у 2010 році, визнаючи цим свої міжнародні зобов'язання забезпечувати права людей з інвалідністю, у тому числі дітей.
Мета Конвенції полягає в заохоченні, захисті та забезпеченні повного здійснення всіма людьми з інвалідністю всіх прав людини й основоположних свобод.
У Конвенції про права інвалідів дається визначення, що описує дітей з інвалідністю, як дітей, які мають довготривалі порушення, що обмежують їхню здатність до повної й ефективної участі в житті суспільства нарівні з іншими при взаємодії з фізичними, соціальними, економічними і культурними бар'єрами. До дітей з інвалідністю відносяться такі категорії:
- діти з фізичними порушеннями;
- діти з психосоціальними проблемами;
- діти з інтелектуальними порушеннями або з труднощами в навчанні;
- діти з сенсорними порушеннями, у тому числі нечуючі та незрячі діти.
Деякі діти мають комплексні порушення і вони є найбільш вразливими. Важливо пам'ятати, що вони мають такі самі права, що й інші діти. Тому ми докладаємо зусилля, щоб їхні права були реалізовані. В усіх діях стосовно дітей з інвалідністю першочергова увага приділяється вищим інтересам дитини.
Держава зобов'язана забезпечувати й заохочувати повну реалізацію всіх прав й основоположних свобод дітям з інвалідністю без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності.
Таким чином, відповідно до Конвенції, діти-інваліди мають:
- невід'ємне право на життя;
- забезпечення у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини;
- право на ім'я і набуття громадянства, право знати своїх батьків і право на їх піклування;
- дитина має право на збереження своєї індивідуальності і громадянства;
- дитина має право не розлучатися з батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини;
- дитина має право вільно висловлювати власні погляди з усіх питань, що торкаються дитини, при чому поглядам дитини повинна приділятись увага при вирішенні будь-яких питань, що стосуються цієї дитини;
- дитина має право на особисте та сімейне життя (не можна втручатися у листування дітей, порушувати їх честь і гідність);
- всі діти мають право на інформацію, мають право зустрічатися з іншими людьми, вступати до об'єднань.
Держава забезпечує захист дитини, яка позбавлена сім'ї. Саме держава забезпечує належний догляд, виховання шляхом передачі на виховання до прийомної сім'ї або до відповідних установ по догляду за дітьми.
Кожна дитина-інвалід має право на особливий догляд, освіту, підготовку до повноцінного життя, належне харчування, охорону здоров'я.
Держава не повинна допускати викрадення дітей, торгівлі чи контрабанди ними.
Таким чином, Конвенція ООН є важливою угодою усіх країн світу, які пообіцяли захистити права дітей-інвалідів.
